нотатки на полях

Ні слова про любов. Як тільки від тебе прозвучить щось подібне – ти програла. Жодного слова щоб і не пролунало. Ти гарно зараз гнеш лінію, не доводячи розмову навіть до теми закоханості і відкидаючи її. Він чудово розуміє, що ти зацікавлена більше, ніж він. Хай як би там не було, але він гарненький, і дівчата в нього були породисті, одна краще іншої.. І все він вже бачив, і по-всякому трахався, і готували йому найрізноманітніші страви, і цілували, і дивували, і збуджували його тисячами різних способів… Ти нічим його не здивуєш, як би ти не пнулася і не вистрибувала з трусів. Ти для нього навіть не красива, не потрясна, не сексуальна –  ти для нього Масяточко і Любімка. Ну явно не Настя Каменскіх.  І просто треба, щоб ти це усвідомила і правильно розставила акценти. Сприймай його як вчителя. Як людину, яка подарує тобі безцінний досвід, що в інтимному плані, що в плані дорослих серйозних стосунків. Хай просто тебе всьому навчить. Ти ж не вийдеш за нього заміж. Ну максимум декілька років  – це просто потолок. Будь реалісткою. Просто витягни по максимуму користі з цих взаємин, не розтікаючись мислію по дрєву і не стаючи їх жертвою.  Ти маєш лишатися собою.  Хай полюбить (якщо таке взагалі можливо) тебе такою, яка ти є – не Настьою Каменскіх. Це не означає, що ти маєш на себе забити. Навпаки: було б непогано і тренажерку, і все літо на морі засмагати, і правильний одяг купувати… Щоб з тебе постійно не зводили очей. Не для нього старайся, а для поглядів. Щоб ти завжди лишалася бажаною і недосяжною для НИХ. А він, якщо це спрацює, сам все зрозуміє – хто з ним і як треба тебе берегти. Тобто завжди лишай шляхи для відступу. Тобі є куди і до кого піти, хоча він може бути впевнений у зворотньому. Коротше кажучи: орієнтуйся на чоловіче коло. Поки на тобі є погляди – ти не програла. Тобі категорично не можна програвати!

ну що, Юль? витримаєш цю паузу? пожертвуєш завтрашнім днем і ніччю?.. він же ж готовий пожертвувати. він хотів посваритися – він цього досяг. коли я хочу, щоб все було нормально, я не дойобуюсь до людини. а він просто доїбався. в мене – цілком природна реакція на подібний брєд. я права. перечитала листування – ну права ж! я не повинна йому в рота заглядати і першою йти на примирення, якщо вже вдруге винен він. якусь хуїту задвигати – мабуть, дійсно по приколу. на що він розраховував? пальці собі зламаю, а перша не напишу.

ти – це шалене бажання жити.
хочу все змінити. хочу стати іншою –  бажаною, сексуальною, розкутою, доглянутою. хочу бути твоєю жінкою. жінкою, яка стане половиною тебе самого, невід’ємною частиною. ти неймовірний. ніби земний, але разом із тим – загадковий, небезпечний, ти як вода, якої неможливо напитися досхочу, бо постійно хочеться ще… є в тобі щось таке, що підіймає тебе над усіма іншими чоловіками, тому заради тебе я хочу ставати кращою, щоб ти ніколи не пожалкував і не відчув розчарування. це не буде щось на кшталт вимушених кроків. навпаки: ти пробудив у мені приспане бажання бути Жінкою. тонкою, чутливою, справжньою. хочу стати для тебе усім. втіленням усіх твоїх бажань, мрій та снів. хочу, щоб тобі зі мною було добре, тепло і затишно, а без мене – ніяк.
в мене скоро будуть довгі коси. і я стану стрункою, тендітною, доглянутою. навчуся підкреслювати свої особливі риси. я всього навчуся. мене бажатимуть, а я належатиму лише тобі. буду лише твоєю коханою і рідненькою дівчинкою. бо завдяки тобі я стану такою, якою я хочу бути, не загубивши свою сутність. я перечитаю усі твої книжки. я буду розумною, кмітливою і цікавою. ти неодмінно будеш мною пишатися – я тобі обіцяю. в нас попереду ціле життя. і я хочу прожити його з тобою – сплячи у позі “ложок”, готуючи для тебе картоплю з м’ясом та овочами, гуляючи біля моря, мріючи про Київ та революцію, жартуючи, хто з нас більший дурко, обіймаючи і пригортаючись один до одного, як найрідніші люди… хочу прожити з тобою кожен день так, ніби цей день останній у житті. дати тобі все, що я двадцять років виношувала і плекала у собі, всі скарби своєї душі. хочу показати тобі, як я вмію кохати… благаю, будь лиш вартий цього. будь вартий…

нині маю одну нагальну проблему. що треба зробити над собою, яке зусилля, щоб цих людей більше любити, аніж ненавидіти?.. Михальчишин радить оточити себе правильними людьми з правильним настроєм.
легше стало. жити захотілося. все в нормі.

а я, здається, тебе люблю.
між нами щось з’являється таке, що важко укласти в слова і речення.
це щось поза межею свідомості, це глибше, під шкірою, в ямці між ключицями, в зморшках прихованих посмішок.
хочеться жити з тобою разом, прокидатися від дотиків, мліти під грайливим поглядом хитрих очей, читати тобі вголос свої улюблені вірші, курити обійняшись ранком на балконі, шукати для тебе рецепти в кулінарних пабліках, чекати з роботи і зустрічати на порозі в домашніх тапках, по-дитячому радіючи твому поверненню, бути тобі вірною, відданою, найріднішою, найтеплішою, затишною і такою, без якої життя – не життя. стати для тебе уособленням жіночності, ніжності й турботи, берегти твоє серце як найкоштовніший скарб, як найдорожчий подарунок долі, як невід’ємну частинку самої себе. я так хочу цього.
бо я, здається, тебе люблю.

якась хуйня. я не розумію, що він робить. чи можна це розцінювати як показник його похуїзму щодо мене?
сварка на рівному місці. і все – як чужі люди. де й поділася та ніжність…
коли я почну розрізняти, де гра, а де людська щирість?
чи варто боятися якихось проявів підлості з його боку? будемо сподіватися, що все мине…

ну і не треба. давай, зламай мене. труї мене до оскаженіння. дай мені відчути, що я здихаю. давай я буду битись головою об стіни, падати зі сходів, викрути мене навиворіт, витисни з мене всі соки, все життя. розмаж мене по асфальту своєю байдужістю, витруси з мене останні краплі віри, тепла і надії. змусь мене ненавидіти себе за наївність, за марні сподівання, що нирнула в тебе з головою, плекаючи надію, що така, як я, може викликати в тебе щось більше, аніж тимчасову цікавість. я розкрила всі карти, наговорила купу зайвого, і ти розумієш зараз – воно тобі не треба. я не настільки класна, щоб відмовлятися через мене від усього – від можливості знайти когось кращого. так, я вже розчинилася в тобі, попливла, і ти вважаєш, що поки все не зайшло занадто далеко, треба все зупинити. бо тобі вже нецікаво. це не те, що горітиме в тобі вічно. я не твій рівень. мною не можна пишатися і показувати друзям, мовляв, гляньте, яка в мене краля. так, я не краля. я проста сільська дівчина, зі стрьомною зачіскою і купою недоліків у зовнішності. так, явно не Івашкіна. ну ти вже мене вибач. яка є.. кращою не буду. ні до чого тебе не змушую. захочеш піти – не буду зупиняти.

“запам”ятай ці дивні і бентежні дні…” Я не знаю, що відбувається і чому все так склалося. Але все круто змінилося, рік почався з таких подій, яких годі було й уявити… Щось всередині мене співає, палахкотить блискавками, і чомусь мені здається, що це те, чого  я так довго чекала. Ніхто і не міг собі уявити, що в мене можуть зав”язатися якісь стосунки  з Бородою. Тим більше стосунки такого рівня… Коли ходимо по краю, ризикуючи бути побаченими разом. Я уявляла собі його зовсім інакшим.. Не найкраще враження він складав про себе, мені здавалося, що він не здатен на серйозні стосунки і взагалі на щось зріле і доросле. А тим більше зі мною – ну куди мені… Проста дівчина, а він зустрічався з Івашкіною.. Боюся, що оцей комплекс, що я не дотягую, буде супроводжувати мене ще довго. Просто невідповідність занадто відчутна, ще й ця моя зачіска незрозуміла… Бляха муха. Та я нікого не тримаю. Не сподобається щось – збереться і піде…

ну і що? не відписує… не цікаво? занадто просто? вогонь згас? та будь ласка… не зупинятиму. хуйово на душі. занадто відкрилася, доступність розслабила і цікавість стухла. сука, боляче. ні, не можна. я нічого не відчуваю. нічогооооо.

Отже. Настав час.
Ти знаєш взагалі, хто ти є? з чого ти зроблена, з якого тіста? Яка ти без “шелухи”.

Всё бегаем, всё не ведаем, что мы ищем;
Потянешься к тыщам – хватишь по голове.
Свобода же в том, чтоб стать абсолютно нищим –
Без преданной острой финки за голенищем,
Двух граммов под днищем,
Козыря в рукаве.

Все ржут, щеря зуб акулий, зрачок шакалий –
Родители намекали, кем ты не стал.
Свобода же в том, чтоб выпасть из вертикалей,
Понтов и регалий, офисных зазеркалий,
Чтоб самый асфальт и был тебе пьедестал.

Плюемся люголем, лечимся алкоголем,
Наркотики колем, блядскую жизнь браня.
Свобода же в том, чтоб стать абсолютно голым,
Как голем,
Без линз, колец, водолазок с горлом, –
И кожа твоя была тебе как броня.

Обіграй свою зачіску. Пов’яжи її з новим періодом твого життя. Все ніяк не було можливості втілити в життя той образ Юлі, який ти собі вибудувала – спокійна, серйозна, врівноважена, задумлива, байдужа до матеріального, постійно з книжками, в бібліотеці, в тиші, сама з собою наодинці. Це чудовий шанс стати такою, якою ти себе уявляла. Використай його.

ПЛАН НА РІК

1. Я захищаю диплом на 5.
2. Вступаю в магістратуру на  бюджет.
3. Роблю загранку.
4. Їду влітку у Львів.
5. Досягаю позначки в 50 кг і тримаюся в цій вазі.
6. Підіймаю свій статус в партії, займаючись активною діяльністю документаційного характеру.

ПЛАН НА 5 РОКІВ

1. Я живу в столиці в своїй квартирі в гарному районі міста.
2. В мене є люблячий чоловік, високий і кремезний, справжній мужчина, здатний забезпечити родину, і якого я дуже люблю.
3. Ми маємо машину. Гарний автомобіль середнього класу.
4. Мій чоловік займається політикою. Він розумний і перспективний. Я допомагаю йому досягати всіх вершин.