відчай.

Яке це страшне почуття. Я не знаю, що робити.. Я наламала дров.. Я вертихвістка просто, і все на тому.. Мені сьогодні подобається один, а завтра інший.. Я шукаю своє і не находжу.. Я занадто перебірлива.. І це піздєц.
Ні, треба щост вирішувати. Так справа не піде. Що робити? Боже, я – ніхто. Що я собою являю? Аж нічого. Йти з партії? Бути мовчазним прихильником? Це буде правильно? Щоб не мозолити очі деяким, сука, шалено закоханим?! Блять, як я його ненавиджу! Сука він, просто сука… Їбать, яка нахуй любов?! Залиш мене в спокої, залиииииииииш…. Чи мені все життя отак провести?
І як це, цікаво, не шукати собі пару серед колег чи однопартійців? А кого мені собі шукати? Їбанутих хіпстерів? Гопаря якогось? Ну це все нахуй. Отак.