коли ми вдвох…

Бутафорія. Все, що було до тебе – то бутафорія. Я й не могла подумати, що таке може статися, і тим більше сьогодні… Ти зі мною тепер. Я не сама. Отак все може змінитися за годину. Все стало зрозуміло ще тоді, коли ми взялися за руки.. Я почала усвідомлювати, що це – все… Відтепер в мене є Костя Шторм. І все віднині буде інакше. Чи готова я до стосунків? Побачимо. Ми домовились, що афішувати не будемо – за зрозумілих причин… Але так все стискається всередині, як згадаю ті поцілунки.. Як довго він на них наважувався…
Боже, він чекав майже рік… Перетерпів мене поряд з іншим… Щоб сьогодні нарешті сказати мені: “Я дуже сильно тебе кохаю і не уявляю свого життя без тебе..” От тільки згадаю про ці слова, про цю мить – все перевертається всередині… Таке щемливе почуття щастя, усвідомлення, що я зі Штормом, це все реально!… Що він нарешті дочекався, а я нарешті наважилась впустити його в своє життя… Треба було пережити стан крайнього розпачу і відчаю, щоб зрозуміти, наскільки він мені важливий і потрібний… І страшно, і моторошно перед майбутнім… Але я вірю, що цей вогонь між нами надовго. Так довго, як тільки це можливо. Дай Боже, щоб це було так…