…Краплі дощу на скроні,
А мені б зігріти твої холодні долоні,
Дивитись фільми Тарантіно, разом сидіти у каміна,
Пити чорну каву, читати Акутагаву,
Не довіряти таємниці живим щоденникам,
Але тебе немає поруч, я з осінню, сам на сам…
Пісня шалена. Під неї думаю про Шторма. Скучила, сходжу з розуму. Не розумію, так накрило… Таке враження, що він ідеально підібраний під мене. Отой ідеал, що я собі вибудувала, втілений в Штормові цілковито. Духовний зв’язок. Ділитися найпотаємнішим, найрозумнішими думками, які тільки підкине свідомість, і знати, що тебе зрозуміють. Я б любила його все своє життя. Поцілунком проводжала кожного дня у бій. Теплими долонями зігрівала холодні скроні. Свята, чиста, відверта, ніжна, щемлива любов. Прекрасне почуття, приховане від чужих очей. Без пошлості, непотребу, споживацьких агоній та примітивізму…
Сумую за ним. Моє серденько… Тепле, зворушливе, турботливе. Вийшла б заміж вже. Або принаймні почали б жити разом. Прокручую собі в деталях – обійми, тихі довгі розмови, ніжні дотики, одна на двох ковдра. Хочухочухочу<3