змінити все!

…А рецепт порятунку простий: десь бути і щось робити. Ні, не сидіти в гуртожитку. Тут самі стіни створюють гніт і давлять на мозок.  Вийшла рано-вранці і повернулася пізно ввечері. Щоб і не пахло тобою в цьому гадюшнику. Щоб не було коли пролежувати старе роздовбане роками ліжко. Тут ти не знайдеш душевної гармонії. Тут не прикольно. Знайди собі якесь місце, куди прийдеш з книжками і блокнотами, замовиш каву і сидітимеш до вечора, аж поки не стемніє. Ну що ти тут загубила, в цій коробці для невдах? Це, звичайно, може бути просто осіння депресія. Згадай, як ти влітку хотіла в гуртожиток. Але це могло бути звичайнісіньке собі очікування змін, пов’язаних з твоєю партійною діяльністю. Щось не дуже все змінилося, правда? От я й кажу: викоріни у собі бажання сидіти вдома. ВИ-КО-РІ-НИ. Свою лінь, апатію, байдужість до самої себе. І більше ніколи не декларуй її публічно. Ну його все нахер, справді. Вони не мають знати про тебе анічогісінько. Жодна тварюка. Бо сьогодні вони тобі друзі, мило посміхаються і разом з тобою засуджують когось, а завтра вони вже тобі вороги номер один і все, що було тобою, сказано, обертається проти тебе. Ти ж це відчувала на собі не раз. Отямся вже нарешті, нікому довіряти не можна, окрім найближчих. Тим більше, що тобі мало хто потрібен. Просто гни свою лінію. Рости, розвивайся, забий на цей контакт, заходь лише пізно ввечері переглянути новини. Не сиди вдома, бо ти тут лише спиш – на щось більше тебе не вистачає. Наберися нарешті трохи розуму. Нічого не зміниться, якщо ти поводитимеш себе як завжди. Спілкуйся лише з тими людьми, від яких матимеш власну вигоду. Не в плані матеріального, звичайно. Хай вони вчать тебе корисному. Переймай їхній досвід, непомітно вибирай для наслідування найкращі їхні риси. Вчися. Постійно вчися. Не давай ліні загубити в тобі весь твій талант та здібності. В тебе світла голова, використовуй її за призначенням. І не будь дурепою, в кінці кінців.