“запам”ятай ці дивні і бентежні дні…” Я не знаю, що відбувається і чому все так склалося. Але все круто змінилося, рік почався з таких подій, яких годі було й уявити… Щось всередині мене співає, палахкотить блискавками, і чомусь мені здається, що це те, чого я так довго чекала. Ніхто і не міг собі уявити, що в мене можуть зав”язатися якісь стосунки з Бородою. Тим більше стосунки такого рівня… Коли ходимо по краю, ризикуючи бути побаченими разом. Я уявляла собі його зовсім інакшим.. Не найкраще враження він складав про себе, мені здавалося, що він не здатен на серйозні стосунки і взагалі на щось зріле і доросле. А тим більше зі мною – ну куди мені… Проста дівчина, а він зустрічався з Івашкіною.. Боюся, що оцей комплекс, що я не дотягую, буде супроводжувати мене ще довго. Просто невідповідність занадто відчутна, ще й ця моя зачіска незрозуміла… Бляха муха. Та я нікого не тримаю. Не сподобається щось – збереться і піде…
ну і що? не відписує… не цікаво? занадто просто? вогонь згас? та будь ласка… не зупинятиму. хуйово на душі. занадто відкрилася, доступність розслабила і цікавість стухла. сука, боляче. ні, не можна. я нічого не відчуваю. нічогооооо.